Національний парк “Залісся” розташований в межах природної зони Українського Полісся в заплаві річки Десна. Площа парку становить 14 836 га. Вкрита лісом площа становить 83% від згаданої цифри. У складі лісового фонду переважають насадження сосни (84,7%). Дуб (6,7%), вільха (4,8%) та інші породи (3,8%) складають значно менший відсоток. Середній вік насаджень – 70 років.
Впродовж 1873–1874 рр. геодезист генерал-лейтенант Іосиф Іполітовичем Жилинский розробив Генеральний план осушення Полісся. Генерал мав наміри «...відхиливши причини, які викликають утворення боліт, досягти більш рівномірного розподілу вологи і таким чином звільнити заболочений простір від надлишків води». Осушення було запропоновано проводити шляхом відведення води за допомоги меліоративних каналів та випрямлення існуючих водотоків, що мало б забезпечити зниження рівня ґрунтових вод і можливість сплаву лісу. Таким чином було осушено 450 тис. десятин Полісся. Після проведення меліоративних робіт вартість землі на Поліссі піднялась у сім разів (від 4 до 28 рублів). Слід зазначити, що цей проект не мав аналогів у світі. За цю роботу у 1878 році Жилинского було нагороджено Золотою медаллю на Всесвітній виставці в Парижі.
В той самий час почали проводитися дослідження по вирощуванню на меліоративних землях озимих і ярих культур, кормових трав та овочів, «щоб на ділі показати поліському селянину способи і прийоми розробки боліт під ріллю і городи».
Доля поліських боліт завжди викликала гострі суперечки – необхідність осушення обґрунтовували багатьма аргументами. Перетворення Полісся шляхом проведення меліорації, стверджували вчені, збільшить площу земель, придатних для сільськогосподарських робіт, підвищить їх цінність. Однак відразу знайшлися і противники цього задуму. Інженери водних шляхів заявили, що осушення шкідливе, тому що знизить рівень води в річках і ускладнить судноплавство на Прип'яті і Дніпрі. Окрім того, враховуючи, що на Поліссі більшість грунтів – болотні та пісчані, сільгоспкультури давали незначний врожай, а отже землеробство було нерентабельним. Врешті постало цілком логічне питання: «чи всі болота потрібно осушувати»? Таким чином наприкінці XVIII – на початку XIX ст. на осушуваних територіях знову почали відновлювати лісову рослинність.
Для забезпечення належних умов прийому і перебування вищих посадових осіб держави, глав іноземних держав та офіційних делегацій іноземних держав, міжнародних організацій 9 серпня 1957 року на базі Семиполківського та Літківського лісництв Київського механізованого лісгоспу було створено Заліське державне лісомисливське господарство. У 1965 р. з метою відновлення, охорони та раціонального використання мисливської фауни на території підприємства було встановлено режим, близький до заповідного, що зумовило його реорганізацію в Заліське державне заповідне лісомисливське господарство (ДЗЛМГ).
Своїх функцій Заліське ДЗЛМГ не втратило і після отримання Україною незалежності. Розпорядженням Президента України від 9 січня 1995 р. на його базі було створено Державне підприємство «Державна резиденція «Залісся», а згідно з розпорядженням Керівника Державного управління справами від 10 серпня 2005 р. підприємство реорганізовано в Державну організацію (ДО) «Резиденція «Залісся». З 2000 р. організація перебуває в управлінні Державного управління справами Президента України.
11 грудня 2009 р. Президент України Віктор Ющенко підписав Указ №1049 «Про створення національного природного парку (НПП) «Залісся». На теперішній час установа перебуває в процесі реорганізації в обʼєкт природно-заповідного фонду, який буде правонаступником усіх майнових прав та обов’язків Національного парку “Залісся”.
На сьогоднішній день основною метою Національного парку “Залісся” є збереження території природно-заповідного фонду, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення об’єктів рослинного і тваринного світу.
Унікальність Національного парку “Залісся” зумовлена тим, що її територія з 1965 р. огороджена дротяним парканом, завдяки чому тут сформувалася надзвичайна висока щільність (135 ос. на 1 тис. га) диких копитних. Капітальний ремонт огорожі проведено впродовж 2012-2013 рр. Таким чином, це найбільша площа в Україні, де тварини мешкають в умовах напіввільного утримання, а відтак угіддя Національного парку “Залісся” постають розплідником основних видів ратичних, який займає провідне місце у відновленні та збагаченні мисливського фонду нашої держави.
