Унікальна знахідка рідкісного жука Cerophytum elateroides на Слобожанщині
На території Національного природного парку «Слобожанський» (Україна, Харківська область) зафіксовано надзвичайно рідкісну та науково цінну знахідку жука Cerophytum elateroides (Latreille, 1804) (родина Cerophytidae).
2 травня 2022 року в північно-східній частині України, на території Харківської області (Богодухівський район, околиці смт Краснокутськ, поблизу озера Вільшанка, у межах НПП «Слобожанський»; координати: 50°05′57.76″N / 35°10′55.98″E), було виявлено представника цього виду.
Збір здійснено Yuriy Skrylnyk за допомогою бар’єрної пастки під час проведення моніторингу та оцінки видового різноманіття парку.
Остаточне визначення виду стало можливим лише у 2026 році.
Ця знахідка має особливе значення, оскільки є однією з крайніх східних точок поширення виду. Східніше Cerophytum elateroides достовірно відомий лише з території Воронезької області. Таким чином, виявлення популяції в Харківській області суттєво розширює сучасні уявлення про ареал виду у Східній Європі.
В Україні цей вид раніше був відомий лише з Карпатського регіону, де трапляється спорадично. Його виявлення на Слобожанщині може свідчити як про недооціненість реального поширення виду, так і про існування ізольованих реліктових популяцій.
Cerophytum elateroides належить до сапроксилічних видів, життєвий цикл яких тісно пов’язаний із мертвою та гнилою деревиною. Такі організми відіграють ключову роль у функціонуванні лісових екосистем, забезпечуючи розкладання органічної речовини та кругообіг поживних елементів.
Водночас вони є одними з найбільш уразливих до антропогенного впливу, зокрема через інтенсивне лісокористування та видалення мертвої деревини.
Вид включений до Європейського червоного списку сапроксилічних жуків (European Red List of Saproxylic Beetles), що підкреслює його природоохоронну значущість та необхідність збереження відповідних біотопів.
Знахідка у НПП «Слобожанський» є важливим свідченням високої природної цінності цієї території та підкреслює необхідність подальших ентомологічних досліджень у регіоні.
Вона також акцентує увагу на важливості збереження старовікових лісів і мертвої деревини як критично важливих компонентів біорізноманіття.
