В цей раз про лиску звичайну (Fulica atra)
Лиска — добре знайомий мешканець наших водойм, але насправді це значно цікавіший птах, ніж здається на перший погляд.
Хоча зовні вона нагадує качку, лиска належить до родини пастушкових. Її найближчі родичі — курочки та деркачі.
Характерна біла пляма над дзьобом — не просто прикраса, а важлива ознака виду, за якою лиску легко впізнати навіть здалеку, наприклад від курочки водяної, в якої лоб червоний.
Лиска може пірнати на глибину до кількох метрів, дістаючи водяні рослини, молюсків та дрібних безхребетних, інколи і рибу.
Попри мирний вигляд, лиски дуже територіальні. Під час гніздування вони активно захищають свою ділянку водойми, інколи навіть нападаючи на більших птахів.
Лиски тісно пов’язані з болотами, озерами, ставками та заплавами річок, тому є чудовим індикатором стану водно-болотних екосистем.
Ноги лиски зовсім не схожі на качині, вони не мають таких характерних перетинок, замість цього вона має унікальні шкірясті вирости довкола пальців, що називаються фестонами. А ще лиска може взлетіти лише з розгону по воді.
До Дня водно-болотних угідь (02.02) лиска нагадує нам, що збереження боліт і водойм — це не лише про птахів, а й про чисту воду, біорізноманіття та стійкість екосистем.