Про парк

Національний природний парк «Слобожанський» був створений відповідно до Указу Президента України від 11 грудня 2009 року №1047 «Про створення національного природного парку «Слобожанський».

Парк є об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що розташований на території Краснокутської селищної громади, Богодухівського району, Харківської  області. Він межує з територіями трьох старостинських округів: Козіївським (на півночі), Мурафським (на сході) та Качалівським (на півдні). Площа парку становить 5244 га.

Ця територія має надзвичайну цінність — вона є об’єктом Смарагдової мережі України (UA0000075) та складовою Галицько-Слобожанського екологічного коридору Екологічної мережі України.

Розташування та природні особливості

Парк розташований на лівому та правому берегах річки Мерла та в місці злиття річок Мерла і Мерчик. Важливими елементами ландшафту є долини річок Мерла, Мерчик та їхніх малих приток. Долини цих двох річок терасовані. Нижня тераса долин — лучна, заплавна, частково заболочена. На них трапляються стариці, гриви, що урізноманітнює як загальний вигляд заплав, так і їхню біотопічну структуру. Друга, борова тераса простягається вздовж річок порівняно широкою смугою і складається з полого-хвилястих ділянок пагорбів і заболочених западин (древніх стариць), вкритих лісом або лучно-болотною рослинністю.

Різноманіття ландшафтів території національного парку зумовлює і біорізноманіття. Оточені березовими і вільховими заростями, ці острівки Полісся створюють умови, прийнятні для існування нетипових для цієї зони рослин і тварин.

На території НПП «Слобожанський» переважають лісові природні комплекси. На правому березі річки Мерла поширені діброви, на лівому березі — природні та штучно насаджені соснові ліси. У зниженнях рельєфу зростають вільхові та березові заболочені ліси. Річки Мерла та Мерчик протікають по межі Парку, але не входять до його складу.

Лісове болото

Дана територія є одним із природних ядер Слобожансько-Галицького екологічного коридору. Понад 90% території Парку складають ліси. На правому, корінному березі р. Мерла домінують кленово-липові діброви природного походження; на лівому березі – природні та штучно насаджені соснові ліси. Також на теренах парку представлені вільхові та березові заболочені ліси, що пристосовані, відповідно, до притерасних та борових блюдцеподібних понижень, а також ділянки старовікових заплавних дібров у долині р. Мерчик.

Річка Мерла

Кожна частина Парку особлива та неповторна. Та найбільшу цінність становлять гіпно-сфагнові болота і сфагнові торфовища, які характерні для зони Полісся. Ці екосистеми тут знаходяться на крайній південно-східній межі свого поширення, відтак, потребують особливого режиму охорони.

Росичка круглолиста (Drosera rotundifolia L.)

Основними завданнями парку є:

1) збереження та відтворення цінних природних, історико-культурних комплексів та природних об’єктів на його території;

2) створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об’єктів;

3) організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з  вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття;

4) відродження місцевих традицій природокористування, осередків місцевих художніх промислів та інших видів народної творчості;

5) проведення екологічної освітньо-виховної роботи та заходів для формування дбайливого ставлення до природи, виховання культури відпочинку та раціонального використання природних ресурсів.