Подорожуючи Богодухівським районом можна охопити багато цікавих місць. Наприклад 27 км. від Національного природного парку "Слобожанський" в селищі Шарівка красується Шарівський палац.
Шарівська садиба зовнішнім виглядом нагадує казковий замок. Це двоповерхова споруда білого кольору, оперезана карнизом, зі стрілчастими вікнами та балконом. Парадний вхід прикрашають дві восьмигранні вежі, увінчані зубцями та шпилями. Час наклав на замок свій відбиток. Незважаючи на те, що Шарівський палац довгий час був у запустінні, він і сьогодні не втрачає своєї привабливості. Вціліли деякі елементи декору, багата ліпнина, розписані плафони тощо. Навіть якщо здалеку дивитися на замок, відчувається його величність та вишуканість. Від замку тераси ведуть у Шарівський парк. Тут ростуть старовинні дуби, блакитні ялини, ясени тощо. Вік одного з дубів становить близько 600 років. У парку дуже мальовничі ставки. Через один із них перекинуто кам'яний місток. Він веде на так звану цукрову гірку.
Палац налічує два поверхи, парадний вхід спрямований на південь — прямо на каскад паркових галерей. Над парадним фасадом височіють дві восьмигранні вежі зі стрілчастими вікнами, зубцями та шпилями.
Всього в палаці налічується 26 кімнат та три зали. У центральній частині палацу, що позначена двома вежами, містяться велика вітальня, кабінет та оздоблений дубом зал-бібліотека, колишня більярдна (на першому поверсі), парадні сходи, великий бальний зал, а також частина житлових кімнат (на другому поверсі). Саме центральна частина палацу зберегла своє вражальне красиве оздоблення. Розписи стін, художні плафони на стелях, каміни з білого та рожевого мармуру, печі, оздоблені кахлем художньої роботи, дерев'яне різьблення, що збереглося як на парадних сходах, так і в бібліотеці, що за часів барона Кеніга була більярдною.
Ліве крило палацу (західне) є господарсько-житловим. На першому поверсі знаходиться кухня, де досі збереглася піч, на якій готували їжу для господарів палацу. На другому поверсі — житлові кімнати, які за часів туберкульозного санаторію були пристосовані для постійного проживання хворих.
Праве крило (східне) являє собою двоповерхову скляну галерею, яку було прибудовано вже в 20-ті роки XX століття радянською владою для потреб туберкульозного санаторію. Треба віддати належне радянській владі — прибудова була виконана з монолітного залізобетону в цілісному стилі палацу і навіть додала всьому ансамблю симетрії. На першому поверсі був облаштований зал театру. А на другому поверсі хворі на туберкульоз приймали сонячні ванни та дихали свіжим повітрям.
Будівництво палацу розпочалося в XIX столітті за ініціативою поміщика Павла Ольховського, який заклав основу для майбутнього архітектурного ансамблю. Згодом маєток перейшов у власність Леопольда Кеніга, відомого цукрозаводчика, який значно розширив та вдосконалив палацово-парковий комплекс.
Після революційних подій початку XX століття палац зазнав змін: у радянський період тут було розміщено туберкульозний санаторій, а в 1924–1925 роках до палацу добудували східне крило – двоповерхову галерею з монолітного залізобетону, де на першому поверсі облаштували кінотеатр.
Палац вражає своєю неоготичною архітектурою з елементами ренесансу. Білокам’яні фасади, вежі та декоративні елементи надають йому вигляду середньовічного замку. Навколо палацу розташований парк із терасами, фонтанами та рідкісними видами рослин, що створює унікальний ландшафтний ансамбль.
Сьогодні Шарівський палац є важливим туристичним об’єктом Слобожанщини. Його історична та архітектурна цінність приваблює численних відвідувачів, сприяючи розвитку культурного туризму в регіоні. Парк навколо палацу служить чудовим місцем для прогулянок та відпочинку, що підвищує його рекреаційну привабливість.
Шарівський палац є унікальною пам’яткою архітектури та історії, яка відіграє значну роль у розвитку туризму Харківської області. Його збереження та популяризація сприяють культурному збагаченню регіону та залученню туристів, що позитивно впливає на економічний та соціальний розвиток Слобожанщини.
